Страх темряви – це, з одного боку, віковий страх у дітей. З іншого – один із наслідків хронічного стресу та травматизації. Для того, щоб підтримати дитину, щоб не допустити загострення її стану – ми можемо запропонувати ігри. Гра – найпростіший спосіб трансформувати напругу.

Важливо пам’ятати:

коли один канал сприйняття депривований, в стані перезбудження чи неактивний, інші в більшому навантаженні та чутливості;
якщо ми переживаємо складний досвід і при цьому дієві, відчуваємо близькість – у нас залишається відчуття сили.
Ідеї ігор у темряві для дітей різного віку
Аудіальні ігри та ігри зі словами:

Співати хором;
Грати на музичних інструментах;
Грати на уявних музичних інструментах. Видавати звуки, наче стукаємо в литаври, б’ємо в барабани, граємо на скрипці;
«Тарабарська мова». Говорити один з одним «тарабарською мовою», тобто вигаданою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен;
Разом промовляти скоромовки;
Грати в «білі вихваляйки». Як-от, кричати: «А я…!!!» і розповідати про те, що насправді вміємо та що вдалося;
«Alias». Вгадувати слово за описом. Однак важливо не називати саме слово;
Розповідати історії на задану тему;
Розповідати щось, аби вкластися в одну хвилину;
«Голоси тварин». Хтось видає звук — інші вгадують. Хто вгадав перший, стає ведучим;
Гра в слова. Наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця;
«На щастя, на жаль». Хтось вигадує ситуацію, а гравці по черзі пропонують продовження, починаючи зі слів «на жаль», а наступний гравець — «на щастя»;
«Спотворений телефон». Пошепки передавати слово один одному. Наприкінці дізнаємося, що почув останній гравець;
«Казка». Скласти казку, коли кожен говорить по реченню;
«Навспак». Говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, «чайник» — «кинйач», «стіна» — «анітс»;
«Я загадав». Розказати про загадане слово, не називаючи його. Наприклад, «Я загадав — білий, холодний, скрипить під ногами, тане…»;
Загадати предмет. Усі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише «так» чи «ні»;
Рима. Назвати чотири (або два) випадкових слова, до яких треба віднайти риму або вигадати вірш на 4 рядки;
«Буква». Назвати слова тільки на задану букву. Варіант для дорослих: назвати слова на загадану букву, які можна покласти в трилітрову банку;
Шукаємо схожість. Назвати два випадкових слова, а інші мають відгадати, чим вони можуть бути схожі.
«Чарівна мова». Для дітей, які вчаться розбирати слова на склади, можна говорити слова, додаючи додатковий склад «жи», «ма», чи «хрю»4
«Дурниці». Вигадувати початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно «пришелепкувате» й нереальне продовження;
Знайти асоціації. Один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію до цього слова. Дітям можна пояснити так: «Перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово»;
«Це слово вміє…». Описати слово його «вміннями»;
«Слово, якого немає». Вигадувати слова, яких не існує та що вони могли б означати мовою іншопланетян.
Важливо торкатися до дитини, тільки попереджуючи її та коли отримаєте дозвіл. Пам’ятайте, що в темряві відчуття доторків буде сприйматися посилено.

Для контакту із тілом можуть бути потрібні пледи, щоби накритися і відчувати більшу безпеку, льодяники, які можна розсмоктувати, щоби відчувати смак, жувальні гумки, вода, а також іграшки, які можна стискати в руках, «поп-іти».

Тілесні ігри можуть бути такі:

«Азбука Морзе». Передавати прості слова доторками. Однак заздалегідь треба вивчити кілька літер;
«Круг любові». Взятися за руки, гравці мають обережно стиснути долоню тому, хто сидить за ними за годинниковою стрілкою;
«Чарівні доторки». Уявити, що тіло — це музичний інструмент. І кожна частина тіла виконує певний звук. Тоді торкатися до дитини долонею, щоби вона співала, мугикала, кукурікала тощо;
Відбивати ритм разом. Це може бути знайома пісня, також можна створювати загальний ритм (наприклад, дощу), пропонувати стукати ритм зубами, клацати язиком, відбивати долонею, ногами абощо;
Обіймати один одного та цілувати різними обіймами та поцілунками (для батьків та дітей). Як-от, помаранчевими, полуничними, веселковими, квадратними тощо.
Танцювати під уявну мелодію чи під спів пісень;
Передавати предмет у колі, коли в гравців заплющені очі. Тоді — торкатися його і вгадувати, що це, чи пропонувати, як його можна використовувати;
«Доторки — незнайомці». Торкатися долонь ведучого тільки приємними доторками, щоби ведучий вгадав, хто торкається;
Уявити, що потрапив на нову планету, на якій немає звичного світла. А потім — уявити, як на ній можна адаптуватися;
Зробити собі хатинку із подушок і ковдр;
Якщо простір знайомий та безпечний, грати в «бабу куцю». Тоді ведучий має зловити гравців, які плескають у долоні.
Якщо є ліхтарик:

Грати в тіньовий театр руками. Створювати руками різні фігурки;
Грати в тіньовий театр, використовуючи іграшки. Треба підсвічувати їх, аби була тінь;
Зробити проєктор зі стаканчика та плівки;
Дивитися крізь друшляк на «зірки».

ЯК  ДОПОМОГТИ  ПІДЛІТКУ: профілактика суїциду!

Війна та всі супутні з нею загрози є одним з найбільш стресовим фактором для людини. Стан довготривалого емоційного напруження може чинити руйнівну дію на психіку. Діти та підлітки, які, в силу свого віку, не завжди справляються зі стресом, іноді потрапляють у власне замкнуте коло безвиході та можуть шукати небезпечні «засоби» вирішення своїх проблем, одним із яких є суїцид.

Головною проблемою, яка може виникнути в цей віковий період, є поглинання собою та уникнення міжособистісних стосунків, що є психологічним підґрунтям для виникнення почуття самотності та соціальної ізоляції.

Задля попередження трагедії необхідно знати, що, як правило, суїцидальній поведінці у підлітковому віці передує депресія. Її основним проявом є втрата можливості отримувати задоволення та відчувати насолоду від тих речей у житті, які раніше приносили радість. Найчастіше серед чинників ризику суїцидальної поведінки підлітків згадуються такі антивітальні переживання, як безнадійність, безмайбутність  і відчуття покинутості, непотрібності, самотності. Безнадійність може бути навіть важливішим предиктором суїцидальних намірів, ніж депресія.

До «групи ризику» по суїциду належать підлітки з певними рисами характеру або ті, що потрапили у певні життєві обставини:

– з порушенням міжособистісних відносин, “одиначки”, надкритичні до себе підлітки;

– зловживання алкоголем або наркотиками;

– відрізняються девіантною або кримінальною поведінкою, що включає фізичне насильство;

– затяжний депресивний стан або страждання від нещодавніх принижень чи трагічних втрат;

– із соціально-неблагополучних сімей або сімей, в яких були випадки суїцидів.

Профілактика суїцидальної поведінки.

За будь-яку суїцидальну поведінку дитини відповідають батьки або законні представники!

До всіх натяків на суїцид слід ставитись з усією серйозністю. Крик про допомогу потребує відповідної реакції дорослої людини. Як тільки у підлітка відзначається знижений настрій та інші ознаки депресивного стану – необхідно відразу ж вживати заходи для того, щоб допомогти  вийти з цього стану. Для цього може знадобитися професійна допомога психолога або психотерапевта.

З раннього дитинства формуйте позитивні життєві настанови, до яких  відносяться:

– концентрація уваги на здоровому способі життя;

– звернення уваги на розвиток особистості;

– емоційна прихильність до рідних та близьких, можливість завжди з ними проговорити проблемні питання без осуду з боку дорослих (аби підліток розумів, що його життя є цінністю, передусім стосунки в сім’ї мають бути дружніми й батьки також повинні ділитися своїми переживаннями та почуттями, і не обов’язково позитивними);

– формування навичок знаходити вихід зі складних ситуацій;

– наявність життєвих, творчих, сімейних та інших планів, задумів;

– наявність духовних, моральних та естетичних критеріїв у мисленні;

– почуття обов’язку (якщо є можливість заведіть домашню тварину – собаку, кішку, хом’яка, папугу тощо. Турбота про беззахисну істоту мобілізовує підлітка та налаштовує його на позитивний лад);

– вміння компенсувати негативні особисті переживання, навик емоційно «переключатися» та не ходити по негативному колу власних думок.

ШАНОВНІ БАТЬКИ АБО ЗАКОННІ ПРЕДСТАВНИКИ!

Зараз, як ніколи, дітям потрібна ваша увага та підтримка, так як у дітей іншої опори, крім найближчих дорослих, немає!!!

Намагайтесь самі бути позитивним прикладом стійкості та мудрості для Вашої дитини. Виявляйте пильність, обговорюйте проблеми з дітьми, вселяйте в них оптимізм та любов до життя при будь-яких обставинах! Вчасно виявляйте нетипову поведінку підлітка та корегуйте її, тільки так можна попередити біду!45 (на IVR кнопка 3)

При будь-яких вищезазначених проявів у дитини необхідно своєчасно звертатися до фахівців:

– лікарів – педіатрів, лікарів загальної практики – сімейних лікарів комунальних некомерційних підприємств Харківської міської ради.

-(057) 725-06-97 комунальне некомерційне підприємство «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради, консультація лікарів  – спеціалістів дитячих (неврологи, психіатри), психологів дитячих та інші спеціалізовані заклади охорони здоров’я, в яких надається неврологічна, психіатрична та психологічна допомога.

*Підтримка поруч! Звертайтеся за консультацією: Національна гаряча лінія для дітей та молоді 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного) 

*Харківський міський центр соціальних служб «Довіра»: dovira.kh.ua

*Урядова «гаряча лінія» з питань безпеки дітей в Інтернеті  – 1545

ЗАВЧАСНО ПІКЛУЙТЕСЬ ПРО СВОЄ МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ‘Я ТА ЗДОРОВ‘Я ДІТЕЙ