Skip to main content

Автор: writer

8 цікавих фактів про дитячий організм

Дитячий організм має багато особливостей порівняно з дорослим. Чи знали Ви, що:

  1. Очне яблуко дитини протягом першого року життя росте швидше, ніж на протязі подальшого життя і до 5 років збільшується на 70 %. Переважна більшість малюків до цього віку далекозорі (менш чітко видно предмети на близькій відстані), але з ростом очного яблука далекозорість  минає. Щодо вій, то вони теж інтенсивно ростуть на перших роках життя, а потім їхня довжина залишається сталою у дорослому віці.
  2. Підшкірний жировий шар у дітей грудного віку стосовно маси тіла відносно більший, ніж у дорослої людини, цим пояснюється округлість їхнього тіла. Всі ми любимо пухлі щічки наших малюків, в них також досить велика кількість жирової тканини (так звані комочки Біша – щільні жирові подушечки, які допомагають акту смоктання). Велика кількість жиру знаходиться в сідницях, тому внутрішньом’язові ін’єкції у грудних дітей виконуються не в сідничний м’яз (як у дорослих), а в передню поверхню стегна.
  3. Кісткова система дитини перших років життя інтенсивно росте, самооновлюється, тому вона порівняно м’яка і гнучка. Епіфізи (кінці) довгих трубчастих кісток (таких як стегнова, плечова і т.д.), кістки кистей, стоп побудовані з хряща. Згодом в цих місцях починається окостеніння, своєчасність якого є основним показником гармонійного розвитку кісткової тканини. Тільки в підлітковому віці кісткова система дитини наближається по своїй будові до дорослої.  Характерною ознакою вікового дозрівання скелету у дітей є поступова зміна пропорцій тіла. Чим менша дитина, тим розміри її голови більші щодо загального розміру тіла, так у новонародженого голівка становить  ¼ довжини тіла, в той час як у дорослого – 1/8. У грудної дитини характерним є хрускіт у суглобах, якого не варто боятися, звісно якщо він не викликає дискомфорту у малюка.
  4. Серцево-судинна система. У новонародженого серце відносно більше, ніж у дорослої людини (відповідно – 0,8 % ф 0,4 %  маси тіла), найбільш інтенсивний ріст серця відбувається у віці 2-6 років, до 15-16 його маса збільшується в 10 разів!  Частота серцевих скорочень новонародженого 120-140 уд/хв, з віком поступово зменшується і досягає значення як у дорослих у підлітковому віці ( ЧСС 60-80 уд/хв). У дівчаток ЧСС на 3-5 уд/хв більша. Ніж у хлопчиків. Артеріальний тиск у новонароджених становить 70/35 мм рт ст, у дитини віком 12 міс 90/60 мм рт ст, дорослих значень також набуває до 15-16 років ( 120/80 мм рт ст).
  5. Органи травлення складаються з окремих підрозділів, пов’язаних один з одним. І чим менша дитина, тим більше виражений цей зв’язок, і патологічні процеси можуть носити більш генералізований характер!
  6. Частота дихання у дітей також вища, ніж у дорослих. Новонароджений здійснює 40-60 дихальних рухів на хвилину. В той час як дорослий 16-20.
  7. Особливості слуху. У новонароджених спостерігається відносна глухота, яка пов’язана з особливостями будови їхнього вуха.Слухова труба у дітей ширша і коротша, ніж у дорослих, це створює особливі умови для попадання мікробів, слизу і рідини при зригуванні, блюванні, нежиті в порожнину середнього вуха. Цим пояснюється досить часте у дітей запалення середнього вуха (отит).
  8. Особливості терморегуляції дитячого організму. Причини недосконалості терморегуляції у грудних дітей такі :незавершеність розвитку центрів терморегуляції; відносно велика поверхня тіла; слабкість потовиділення  у перші 2-3 місяці життя; недосконалість вазомоторних механізмів;недостатній розвиток м′язів шкіри і підшкірного жирового шару;густа сітка кровоносних судин шкіри.  Грудні діти швидко і легко переохолоджуються і перегріваються, бо пристосувальні механізми до значних температурних коливань зовнішнього середовища у них недорозвинені. У нормі температура тіла дітей трохи вища, ніж у дорослих, за рахунок підвищення в них окислювальних процесів, необхідних для росту. Мала субфебрильна температура тіла (37-37.5°С) може бути у здорових дітей при доброму самопочутті і поведінці.  Причиною цього може бути дія їжі або активація енергетичного обміну під впливом фізичного навантаження чи психоемоційного збудження дитини. У дітей з підвищеною психічною збудливістю коливання температури тіла протягом дня можуть бути більш значними.

2 квітня 2024 року – Всесвітній день поширення інформації

2 квітня 2024 року – Всесвітній день поширення інформації

щодо проблеми аутизму

(інформаційні матеріали)

Всесвітній день поширення інформації щодо проблеми аутизму (World Autism Awareness Day), що відзначається щорічно 2 квітня, починаючи з 2008 року, встановлений резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 18 грудня 2007 року. Мета цієї дати – підкреслити необхідність допомагати людям, які страждають на цей розлад, та підвищувати рівень їх життя.

Аутизм – тяжкий психічний розлад, що виражається в крайній формі самоізоляції, бідністю вираження емоцій, неадекватним реагуванням і дефіцитом соціальної взаємодії. Сучасні класифікації розглядають аутизм, як “первазивне” (всеосяжне) порушення розвитку, і означає, що при аутизмі страждає не одна функція або їх невелика кількість, а психіка в цілому.

Станом на 01.01.2024 року в Харкові на диспансерному обліку перебувало 889 дітей, що страждають на аутизм (станом на 01.01.2023 – 617), з них 537 дітей з інвалідністю по даному захворюванню (станом на 01.01.2023 – 475 дітей).

У хлопчиків аутизм розвивається в 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток. У 20% хворих з тяжкими формами аутизму прогноз захворювання несприятливий, однак в 80% випадків пацієнти з аутистичними розладами вчаться за загальноосвітніми та корекційними програмами.

До сьогодні ще не існує однозначної теорії, що пояснює причини виникнення аутизму. Є гіпотези, згідно з якими значення мають генетичні мутації, що визначають особливості функціонування нервової системи. Аутизм не є спадковим захворюванням, для нього не характерна сімейність. У ряді випадків вплив зовнішніх факторів (токсини, інфекції, гіпоксія плода) стає своєрідним пусковим механізмом для хвороби при наявності генетичної схильності.

Для класичного варіанту раннього дитячого аутизму характерний симптомокомплекс, що складається з:

  • порушення комунікації;
  • порушення соціалізації;
  • формування  стереотипних дій.

Щоб розпізнати наявність аутизму у дитини батькам необхідно стежити за її поведінкою і виявляти ознаки, які не властиві віковій нормі. Найчастіше ці ознаки можна виявити у дітей у віці до 3-х років.

Симптоми аутизму у дитини до 1 року: відсутність усмішки та комплексу пожвавлення при зверненні матері, не тягнеться до батьків, чинять опір спробам взяти на руки, однаково байдуже ставиться до всіх дорослих.

Вже у віці 1 року у здорової дитини починає розвиватися мова, у дітей з аутизмом мова може бути відсутньою в 2 і 3 роки. Навіть якщо словниковий запас у дитини відповідає віковим нормам, зазвичай при аутизмі слова використовуються неправильно, створюються власні словоформи. Для аутизму характерна ехолалія – повторення одних і тих же фраз.

Поступово виявляються труднощі у спілкуванні з оточуючими. Діти з аутизмом не йдуть на контакт з іншими дітьми, не можуть зрозуміти правил ігри, емоції однолітків, найчастіше грають на самоті, вигадуючи власні ігри.

Ще один симптом аутизму – схильність до стереотипних рухів та дій. Це можуть бути розгойдування, підстрибування, обертання, рухи пальцями, помахи руками. При аутизмі у дитини формується прихильність до певного розпорядку дня, певної їжі, одягу, обстановці в кімнаті. При зміні звичної обстановки, маршруту пересування, спроби запропонувати нові страви можливі спалахи агресії, які можуть бути спрямовані як на себе так і на оточуючих.

Кожен випадок захворювання дуже індивідуальний: аутизм може мати більшість перерахованих ознак в крайньому ступені прояву, а може проявлятися лише деякими ледве помітними особливостями.

У випадку з розладами аутистичного спектру приблизно половина батьків помічають незвичну поведінку дитини після досягнення 18 місяців, а до 24 місяців на відхилення звертають увагу вже 80% батьків. Оскільки несвоєчасно розпочате лікування може вплинути на прогноз, при зміні поведінки дитини слід негайно проконсультуватися з фахівцем. Завдяки вчасному виявленню розладу у віці до двох років і адекватної реабілітації існує ймовірність адаптувати дітей з аутизмом до повноцінного життя в суспільстві.

Лікування дитячого аутизму носить виключно симптоматичний характер. Зазвичай використовують комплексну терапію, що дозволяє впливати на різні симптоми аутизму і механізми їх розвитку. Основний спосіб лікування – це психотерапія і соціальна адаптація. Медикаментозне лікування при аутизмі призначаються з метою корекції поведінки і різних проявів захворювання.

У м. Харкові кваліфіковану  медичну допомогу  дітям,  які  страждають  на  аутизм   надають в КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Танкопія, 43, де впроваджено використання програми АВА-терапії (поведінкова терапія) і системи альтернативної комунікації РЕCS для подолання дезадаптивних порушень у дітей з аутизмом.

24 березня 2024 року – Всесвітній та Всеукраїнський день боротьби з туберкульозом

24 березня 2024 року – Всесвітній та Всеукраїнський день боротьби з туберкульозом

(інформаційні матеріали)

Щорічно 24 березня відзначається Всесвітній та Всеукраїнський день боротьби з туберкульозом, який покликаний підвищити обізнаність громадськості про руйнівні медичні, соціальні та економічні наслідки туберкульозу та активізувати зусилля з припинення глобальної епідемії цього захворювання.

У 2024 році Всесвітній день боротьби з туберкульозом проходитиме під  гаслом “Так! Ми можемо ліквідувати туберкульоз!” Це захворювання, як і раніше, залишається одним із найбільш смертоносних у світі, і в останні роки відзначається тривожне зростання кількості випадків туберкульозу зі стійкістю до лікарських препаратів.

Туберкульоз залишається основною причиною смерті від інфекційних захворювань у світі.  Кожен день близько у 28 000 чоловік діагностують туберкульоз, а 4000 чоловік вмирають від цього захворювання. З 2000 року завдяки глобальним зусиллям по боротьбі з туберкульозом було врятовано близько 63 мільйонів життів, а показники смертності від цього захворювання знизилися на 42%.

За 2023 рік у м. Харкові виявлено 471 випадок туберкульозу, з них 430 випадків захворювання на туберкульоз легень – захворюваність склала 30,4 на 100 тис. населення (в 2022 році зареєстровано 198 випадків туберкульозу легень – захворюваність 14,0 на 100 тис.населення).  Серед виявлених хворих: у 296 спостерігалося виділення МБТ (в 2022 р. таких хворих виявлено 133);  у 165 хворих діагностовано туберкульоз у фазі розпаду (в 2022р. таких хворих виявлено 95).  За 2023 рік смертність від туберкульозу склала: 38 випадків – 2,7 на 100 тис. населення.

Туберкульоз – інфекційне захворювання, що спричинено мікобактеріями туберкульозу і характеризується розвитком специфічного запалення в органах, головним чином в легенях.

Основним джерелом зараження є хвора на туберкульоз людина, яка виділяє з мокротинням мікобактерії. Найчастіше туберкульоз поширюється повітряно-крапельним шляхом. Такі шляхи передачі інфекції як аліментарний (через травний тракт), контактний (через кон’юнктиву ока), внутрішньоутробне зараження  можливі, однак зустрічаються вкрай рідко.

До факторів, що сприяють захворюванню на туберкульоз відносять: контакт з хворими на туберкульоз людиною або твариною; наявність соціальної дезадаптації;  незадовільні умови праці та побуту; неповноцінне харчування; алкоголізм;  тютюнопаління;  наркоманію;  ВІЛ-інфекцію; наявність супутніх захворювань (цукровий діабет, виразкова хвороба шлунка, хронічні неспецифічні хвороби легенів, імунодефіцитні захворювання).

Найчастіше туберкульозний процесс локалізується в органах дихання, однак частота позалегеневих локалізацій специфічного ураження (кістки, суглоби, сечостатеві органи, очі, мозкові оболонки, лімфатичні вузли та ін.) в останні роки продовжує збільшуватися.

Туберкульоз легенів може тривалий час протікати без симптомно або малосимптомно і виявлятися випадково при проведенні флюорографії або рентгенографії грудної клітини.  У випадках, коли туберкульоз проявляється клінічно, зазвичай найпершими симптомами виступають неспецифічні прояви інтоксикації: слабкість, блідість, підвищена стомлюваність, млявість, апатія, зниження або відсутність апетиту;  субфебрильна температура (близько 37,0°C – 38,0°С), пітливість, особливо турбує хворого ночами, схуднення. З розвитком захворювання приєднуються симптоми з боку ураженого органу.  При туберкульозі легенів – це кашель з мокротою або без, що триває не менше 3-х тижнів, хрипи в легенях, іноді утруднення дихання або біль у грудній клітці, кровохаркання.

При появі цих ознак необхідно негайно звернутися до лікаря!

Основні методи діагностики туберкульозу включають в себе:

– мікробіологічні методи – бактеріоскопічне (мікроскопія), культуральне дослідження (посів), імуноферментний аналіз, полімеразна ланцюгова реакція.

– рентгенологічна діагностика (рентгенографія, флюорографія, томографія);

– туберкулінодіагностика.

У сучасному комплексному лікуванні хворого на туберкульоз вирішальне значення належить антибактеріальній терапії, яка дозволяє:

– вилікувати хворого з найменшими змінами його звичного способу життя, запобігти великому ураженню легень з подальшими ускладненнями, а також не допустити рецидиву хвороби;

– запобігти розвитку медикаментозно-резистентних штамів мікобактерій туберкульозу, які суттєво ускладнюють подальше лікування.

Основними заходами, здатними попередити поширення туберкульозу, є: організація раннього виявлення хворих (туберкулінодіагностика у дітей і флюорографічне обстеження у дорослих), імунізація дитячого населення (новонароджених щеплюють БЦЖ або БЦЖ-М в перші дні життя в пологовому будинку), ефективне лікування хворих, проведення протиепідемічних заходів в епідемічних осередках туберкульозу за місцем проживання або роботи.

Слід пам’ятати, що відмова від обстеження призводить до зараження оточуючих, виявлення вже важких, деструктивних форм захворювання, які лікуються роками і можуть закінчуватися інвалідністю та навіть смертю хворого, тоді як своєчасно виявлений туберкульоз може бути успішно вилікуваний.

У м. Харкові спеціалізована медична допомога хворим на туберкульоз надається в КНП ХОР «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер №7», розташованому за адресою: пр. Героїв Харкова, 197, для дитячого населення функціонує відділення, розташоване за адресою: вул.  Потебні, 16.

Користь та шкода солі

Сіль – це невід`ємна частина практично будь-якої страви. Щодня кожна людина використовує сіль у харчуванні. Проте слід робити це збалансовано,  знаючи про користь та шкоду солі для організму. Суперечки з цього приводу  не вщухають.

        Користь солі  Сіль переважно складається з 93-99% хлористого натрію. Це один із найголовніших елементів, який приймає участь у всіх біохімічних процесах організму, причому на рівні клітин. Унікальна спеція підсилює смак їжі, допомагає передавати нервові імпульси, підтримує тонус м`язів.  І саме головне – натрій приймає участь у підтриманні водно-сольового та кислотно-лужного балансу організму та виробленні шлункового соку. Якщо натрію недостатньо, то  людина втрачає воду, і може виникнути такий стан, як гіпонатріємія (концентрація натрію в плазмі знижується до рівня менше ніж 135 ммоль/л).  Вона призводить до серйозних порушень з боку серцевого ритму, зниження артеріального тиску, у важких випадках –  до  сплутаної свідомості, судом та непритомності. Сіль може містити в невеликих кількостях кальцій, калій, залізо, цинк та йод. Тому це частково компенсує потребу організму в них. Є гарним консервантом, так як пригнічує ріст бактерій у  харчових продуктах. Тому відмовлятись повністю від солі не варто.

        Шкода солі   При перевищенні рекомендованої денної норми вживання солі (більше 5 грам) натрій накопичується в тканинах, формуються набряки, підвищується артеріальний тиск. Це супроводжується спазмом судин, загальмуванням  обмінних процесів в організмі, кисневим голодуванням.  Виникає ризик розвитку інсультів та  інфарктів. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) давно б҆`є на сполох: у світі зростає кількість інсультів та інфарктів. Їх головна передумова – гіпертонія, а одна з провідних причин останньої – зловживання сіллю.

Надлишок натрію  може сприяти розвитку таких хвороб, як ожиріння, остеопороз, катаракта, глаукома, атеросклероз судин, рак шлунку тощо.

Відвикати від солі треба повільно, замінивши її іншими спеціями – сушений часник, чебрець, петрушка, базилік, кінза, сок лимону чи лайма можуть бути  гідною заміною солі. Але найкращою альтернативою є морська капуста,  яка містить безліч поживних речовин.

Ще раз  наголошуємо, уникнути або полегшити перебіг ряду захворювань можна простим обмеженням  –  ВООЗ рекомендує вживати  не більше 5 грамів (1 чайна ложка) солі  на добу (з урахуванням солі, яка міститься у всіх спожитих продуктах харчування).

6 березня 2024 року – Всесвітній день боротьби з глаукомою

Всесвітній день боротьби з глаукомою проводиться 6 березня 2024 року за ініціативою Всесвітньої асоціації товариств по боротьбі з глаукомою і Всесвітньої асоціації пацієнтів, які страждають на глаукому. Метою цього Дня є інформування населення про важливість своєчасної діагностики та лікування глаукоми для попередження розвитку сліпоти.

Тема цього року «Об’єднаємося заради миру, вільного від глаукоми», спрямована на об’єднання спільнот у всьому світі для боротьби зі сліпотою, спричиненою глаукомою.

Глаукома досить поширене захворювання, яке може виникнути в будь-якому віці. Так, частота вродженої глаукоми складає 1 випадок на 10-20 тисяч новонароджених, у віці 40-45 років первинна глаукома спостерігається приблизно у 0,1% населення. У віковій групі 50-60 років глаукома охоплює 1,5%, у осіб старше 75 років – більше 3%. Згідно з даними ВООЗ, загальна кількість хворих, які страждають на глаукому, становить понад 100 млн. людей і в найближчі десятиліття збільшиться ще на 10 млн.

У м. Харкові в 2023 році на диспансерному обліку знаходилося 4913 людини, в 2022 році – 4604, захворювання вперше виявлено у 885 людей, в 2022- 537.

Глаукома – це хронічне захворювання ока, що характеризуються підвищенням внутрішньоочного тиску та ураженням зорового нерва. Глаукому іноді називають «тихим крадієм зору», так як, в більшості випадків тривалий час протікаючи безсимптомно, поступово призводить до прогресуючої втрати зору, аж до сліпоти. Сліпота, що спричинена глаукомою, носить незворотній характер, так як гине зоровий нерв. В цьому випадку повернути зір неможливо!

Серед факторів підвищеного ризику виникнення захворювання найбільше значення мають: вік (старше 40 років), спадковість і сімейний анамнез, наявність супутньої судинної (атеросклероз, гіпертонічна хвороба) та ендокринної (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози) патології, травми ока, наявність в анамнезі життя перенесених в минулому хірургічних втручань. Паління, хронічний стрес також можуть сприяти розвитку глаукоми.

Щоб вчасно розпізнати глаукому важливо знати її симптоми. Перші ознаки, при появі яких необхідно терміново звертатися до лікаря такі:

  • затуманення зору, поява “сітки” перед очима;
  • наявність “веселкових кіл” при погляді на джерело світла;
  • відчуття дискомфорту в оці, відчуття важкості і тиску;
  • незначна різь в оці;
  • почуття зволоження ока;
  • погіршення здатності бачити в сутінках;
  • незначні болі навколо очей.

Для діагностики глаукоми необхідно перевірити гостроту зору, поля зору, стан зорового нерва (офтальмоскопією і комп’ютерними методами), виміряти внутрішньоочний тиск. Нормальні цифри внутрішньоочного тиску індивідуальні, але в середньому вони коливаються в межах 16-25 мм ртутного стовпа при вимірюванні тонометром Маклакова.

Лікування глаукоми спрямовано на нормалізіцію внутрішньоочного тиску, поліпшення кровопостачання в сітківці і зоровому нерві та на нейропротекцію. Існує три основних метода лікування: медикаментозний, хірургічний і лазерний. Терапія, що розпочата на початкових стадіях, дозволяє уповільнити прогресування глаукоми та зберегти зір, тому велике значення має раннє виявлення захворювання.

Профілактичні заходи при глаукомі розраховані як на людей, які мають фактори ризику розвитку цього захворювання, так на пацієнтів, у яких вже почався процес, і які проходять лікування. Дотримання профілактичних заходів дає можливість максимально відтермінувати серйозні наслідки, які глаукома може завдати здоров’ю і якості життя:

– Слід обмежити як фізичні навантаження, так і психоемоційні. Робоча діяльність повинна відповідати стану здоров’я. Не можна працювати або займатися будь-якою  діяльністю, яка вимагає тривалого перебування з нахиленою вперед головою.

– Голову при роботі за комп’ютером або перегляді телевізора потрібно тримати рівно! Закидання голови шкідливі, як і нахили вперед. Дуже важливо, щоб кімната була добре освітлена. Зведіть до мінімуму перебування в темних (кінотеатр) і затемнених приміщеннях (перегляд телевізора), так як при цьому розширюється зіниця і може підвищуватися внутрішньоочний тиск. Обов’язкові 15-ти хвилинні перерви при зоровій роботі протягом кожної години!

– Харчуйтеся повноцінно і раціонально. Регулярно включайте в свій раціон продукти, багаті антиоксидантами і цинком. Вітамін А захищає сітківку і покращує кольоровий і нічний зір, а жирні кислоти Омега-3 зменшують ризик розвитку синдрому «сухого ока» і запальних захворювань очей. Вживайте овочеві страви, рибу, фрукти, обмежте тваринні жири і цукор, міцний чай і каву.

– Ведіть здоровий спосіб життя. Слід дотримуватися нормального режиму праці та відпочинку. Сон повинен бути не менше 8 годин на добу. Відмовтеся від паління, яке негативно позначається на кровопостачанні і транспортуванні кисню та інших необхідних корисних речовин до всіх структур очей.

– При глаукомі необхідно перебувати на диспансерному обліку у офмальмолога, регулярно контролювати внутрішньоочний тиск, не рідше ніж 1 раз в 6-12 місяців, артеріальний тиск і рівень холестерину в крові.

Кваліфікована медична допомога хворим на глаукому або з підозрою на дане захворювання надається в КНП «Міська клінічна лікарня №14 ім. Л.Л.Гіршмана» Харківської міської ради, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. О. Гончара, 5 також в «Глаукомному кабінеті» поліклінічного відділення цієї установи.

Обережно: Сказ!

ОБЕРЕЖНО: СКАЗ!

Сказ – це гостре природно-вогнищеве захворювання вірусної природи, що виникає в результаті укусу зараженої тварини, що характеризується важким ураженням нервової системи і закінчується летально. На сказ хворіють практично всі види наземних ссавців, в першу чергу – м’ясоїдні тварини (родини собачі, котячі, єнотові тощо). Можуть також хворіти дикі та домашні птахи, гризуни, кажани.

Джерелом сказу є дика або домашня тварина, яка зазнала нападу хворої тварини.

Зараження на сказ людини можливе при укусі хворої тварини або при попаданні слини хворої тварини на пошкоджені ділянки шкіри (подряпини, садни).

Небезпека тварин, хворих на сказ, полягає в тому, що вони стають заразними за 1-2 тижні до появи перших симптомів сказу.

В м. Харкові кількість укусів тваринами в минулому році збільшилась на 60%, при цьому абсолютна більшість випадків – укуси тваринами, які мають господарів.

Характерні ознаки хвороби у тварин:

  1. Неадекватна поведінка.Домашні тварини стають надмірно ласкавими, полохливими або сонливими. Не реагують на команди господаря, не відгукуються на прізвисько. Дикі тварини втрачають почуття обережності, підходять до інших тварин та людей;
  2. Зміна апетиту: тварина поїдає різні неїстівні предмети, землю.
  3. Слинотеча: тварина не може нормально ковтати і часто давиться під час їжі.
  4. Порушення координації: тварина не утримує рівновагу, при ходьбі хитається.
  5. Судоми однієї кінцівки або всього тіла.
  6. Агресивна поведінка тварин.
  7. Паралічі, як правило нижньої щелепи (при цьому тварина набуває характерного вигляду: відкрита паща і слина, що течє з пащі).

Заходи щодо попередження зараження людей на сказ:

  1. Уникати контактів із тваринами, особливо хижими, навіть якщо вони виглядають миролюбними.
  2. Слід звернути увагу, що від укусів найчастіше страждають діти, яким необхідно уникати зайвих контактів з тваринами.
  3. Уникати контактів з тваринами без догляду, не годувати з рук та гладити диких тварин.

 

Якщо стався контакт із твариною:

Ретельно промити ранову поверхню протягом щонайменше 15 хвилин струменем води з господарським милом. Мильна вода усуне слину тварини та інші бактерії, що потрапили в рану. Обробити края рани 70% спиртом чи 5% розчином йоду. Накласти стерильну пов’язку та негайно звернутися до медичного закладу. Лише лікар (хірург, травматолог) оцінить ризик можливого зараження вірусом сказу та призначить за потреби курс профілактичного щеплення.

 

 

Перелік спеціалізованих травматологічних пунктів в м. Харкові, де надається медична допомога при укусах тварин:

  1. КНП «Міська клінична лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, пров. Балакірєва, 3А;
  2. КНП «Міська лікарня №3» ХМР, просп.  Новобаварській, 90;
  3. КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» ХМР, пр. Героїв Харкова, 195;
  4. КНП «Міська багатопрофільна лікарня №18» ХМР, вул.  Краснодарська, 104;
  5. КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР, просп.  Олександрівський,
  6. КНП «Міська поліклініка №26» ХМР, вул.  23 Серпня, 23-а;
  7. КНП «Міська лікарня №31» ХМР, просп.  Любові Малої, 4.

 

Вірус сказу – смертельно небезпечний, і за відсутності лікування він зі 100% ймовірністю призведе до смерті. З цієї причини до лікаря необхідно звертатися відразу після укусів та інших травм, пов’язаних з нападами тварин. 

КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МІСЬКА ДИТЯЧА ПОЛІКЛІНІКА №12" ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Перейти до вмісту