17 травня 2024 року – Всесвітній день боротьби з гіпертонією

(інформаційні матеріали)

З 2005 року у всьому світі з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я у співпраці зі Світовою лігою боротьби з гіпертонією проводиться Всесвітній день боротьби з гіпертонією. В 2024 році темою кампанії стане гасло: «Вимірюйте свій артеріальний тиск точно, контролюйте його, живіть довше», що привертає увагу до низького рівня обізнаності населення щодо гіпертонії в усьому світі, особливо в країнах із низьким і середнім рівнем доходу.

Артеріальна гіпертонія відноситься до найбільш поширених захворювань людини. За оцінками ВООЗ, гіпертонією страждають близько 1,28 млрд людей віком 30–79 років у всьому світі, дві третини із яких проживають у країнах з низьким або середнім рівнем доходу. Не підозрюють про наявність у себе захворювання 46% людей з гіпертонією, діагностикою та лікуванням охоплено менше половини (42%) пацієнтів. Приблизно кожен п’ятий (21%) гіпертонік контролює своє захворювання.

За даними статистики, в м. Харкові станом на 01.04.2024 р. зареєстровано 88 151 хворих на гіпертонічну хворобу (за аналогічний період 2023 року 94 259), вперше виявлено 5 070 хворих, захворюваність на гіпертонічну хворобу склала 427,5 на 100 тис. населення.

Артеріальна гіпертонія – мультифакторне захворювання, що характеризується стійким, хронічним підвищенням систолічного (більше 140 мм рт. ст.) і діастолічного (більше 90 мм рт. ст.) артеріального тиску.

Існує два типи цього захворювання:

– Первинна артеріальна гіпертонія (есенціальна) – цей вид гіпертонії становить до 90-95% від числа всіх видів артеріальної гіпертонії.

– Вторинна артеріальна гіпертонія (симптоматична) – становить всього 5-10% від усіх випадків гіпертонії, причиною якої зазвичай служить конкретна патологія того чи іншого органу (серця, нирок, щитоподібної залози та ін.).

На розвиток артеріальної гіпертонії впливають чинники, які можна розділити на ті, що модифікуються, тобто, на які людина може вплинути (паління; ожиріння; стресові ситуації; зловживання алкоголем; гіподинамія), і чинники, що не модифікуються, на які людина вплинути не може (спадковість, стать, вік старше 55 років).

У початкових стадіях клініка захворювання невиражена, хворий тривалий час може не знати про підвищення артеріального тиску, однак з прогресуванням гіпертонії з’являються скарги на головний біль, запамороченням, шум у вухах, болі в області серця, миготіння «мушок» і пелена перед очима, швидка стомлюваність, зниження працездатності та пам’яті, дратівливість, переважання тривожних настроїв.

Людина не завжди помічає ознаки гіпертонії та іноді приймає симптоми за звичайну перевтому. Якщо протягом тривалого часу не звертати увагу на високі значення показників артеріального тиску, серцево-судинна система повільно, але незворотньо змінюється. А оскільки кровоносна система забезпечує живленням всі органи і тканини, то порушення цього процесу призводить до дисфункції останніх та викликає найнебезпечніші ускладнення: гіпертонічний криз; інфаркт міокарда; інсульти головного мозку; хронічна ниркова недостатність; аневризма аорти та інші.

За особливість гіпертонії мати майже безсимптомний перебіг та загрожувати тяжкими ускладненнями її називають «тихим убивцею».

Для діагностики гіпертонії застосовують вимірювання артеріального тиску протягом декількох днів в різний час доби – так званий профіль тиску. Найточніше він визначається за допомогою добового моніторингу тиску, як правило, з одночасною реєстрацією ЕКГ.

Для зменшення ризику розвитку артеріальної гіпертонії, необхідно дотримуватися простих і ефективних заходів, спрямованих на зміну поведінки і способу життя:

1. Зниження і нормалізація маси тіла шляхом корекції харчування: доцільно включати в раціон продукти багаті кальцієм (молочні знежирені продукти), калієм, магнієм, харчовими волокнами (овочі, фрукти, зелень, хліб грубого помелу, висівки), знежирені або страви з низьким вмістом жиру; рибу (не менше 2 разів на тиждень). Обмежити вживання продуктів, що містять насичені жири, солодощі. Як встановлено: зниження маси тіла на 1 кг супроводжується зниженням показників систолічного тиску на 1,5-3 мм рт. ст., діастолічного – на 1-2 мм рт. ст.

2. Щоденні динамічні аеробні фізичні навантаження протягом 30-60 хвилин (наприклад, прогулянки швидким кроком, плавання, катання на велосипеді тощо).

3. Обмеження споживання кухонної солі (до 5 г на добу).

4. Утримуватися від вживання алкоголю. За новітніми дослідженнями встановлено, що безпечних доз вживання алкоголю не існує. Виходячи з цього, вживання алкоголю некорисно ані для здорових людей, ані для людей з певними захворюваннями, особливо серцево-судинними. Слід також враховувати можливу небажану взаємодію алкоголю з антигіпертензивними лікарськими засобами.

5. Куріння, будучи одним із факторів виникнення захворювань серця, сприяє швидкому зношуванню та старінню серцево-судинної системи, тому лікарі наполегливо рекомендують припинити палити.

Медикаментозну терапію при гіпертонії призначає виключно лікар після ретельного обстеження та визначення ступеню захворювання, наявності ризику ускладнень та супутніх станів (цукровий діабет, захворювання нирок тощо). Самолікування артеріальної гіпертензії, пропуск прийому медикаментів або вживання їх у не терапевтичних дозах призводить до швидкого розвитку ускладнень, що може стати причиною глибокої інвалідності чи смерті людини.

В м. Харкові амбулаторне спостереження пацієнтів з гіпертонією здійснюється у всіх міських поліклініках як сімейними лікарями, так й лікарями-кардіологами. Стаціонарна спеціалізована медична допомога таким хворим надається в КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР (пров. Балакірєва 3А), КНП «Міська клінічна лікарня №8» ХМР (вул. Салтівське шосе 266-Г), КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» ХМР (пр. Героїв Харкова 195), КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР (пр. Олександрівський 122), КНП «Міська клінічна лікарня №27» ХМР (вул. Пушкінська 41), КНП «Міська лікарня №28» ХМР (вул. М. Гуревича 14).

.

21 квітня – 27 квітня 2024 року – Європейський тиждень імунізації

(інформаційні матеріали)

Щороку в Європейському регіоні ВООЗ проходить Європейський тиждень імунізації (ЄТІ) з метою інформування суспільства про ту важливу роль, яку імунізація відіграє у профілактиці хвороб та захисту життя. Цього року ЄТІ збігається з однією важливою датою – 50-ю річницею заснування Розширеної програми імунізації (РПІ). З цієї нагоди в рамках кампанії буде відзначено  досягнення, зроблені за п’ятдесят років діяльності РПІ, завдяки якій вже кілька поколінь поспіль отримують захист від небезпечних захворювань, які можна запобігти за допомогою вакцин. Ще однією ключовою темою кампанії стане необхідність якнайшвидшого досягнення високих показників справедливого охоплення вакцинацією у всіх спільнотах – для того, щоб не допустити спалахів цих захворювань зараз і в майбутньому.

Імунізація є показовим прикладом успішної діяльності в галузі глобальної охорони здоров’я, що дозволяє щорічно рятувати мільйони людських життів. В даний час використовуються вакцини для профілактики більш ніж 20 небезпечних для життя хвороб, внаслідок чого імунізація дозволяє щорічно запобігати 3,5 мільйонам випадків смерті від таких хвороб, як дифтерія, правець, кашлюк, грип та кір. Разом з тим, незважаючи на величезний прогрес, охоплення вакцинацією у світі останніми роками залишається на одному рівні, а в 2020 р. навіть знизилося вперше за десятиліття.

Для забезпечення епідемічного благополуччя рівень охоплення населення плановою імунізацією в регіоні має становити не менше 90%, а серед дітей – понад 95%. Недостатній рівень вакцинації неминуче призводить до підвищення захворюваності в популяції на інфекційні хвороби, які небезпечні розвитком важких ускладнень та можуть призвести до інвалідності або смерті.

Нижче приведені захворювання, від яких існують ефективні та безпечні вакцини, але, за відсутності імунітету можуть викликати наступні ускладнення:

– Поліомієліт загрожує стійким довічним паралічем деяких груп м’язів. У важких випадках параліч поширюється на дихальну мускулатуру, що призводить до смерті хворого.

– Наслідком кору може бути ураження центральної нервової системи (коровий енцефаліт), дихальної системи (ларингіт, круп (стеноз гортані), трахеобронхіт, первинна корова пневмонія, вторинна бактеріальна пневмонія).

– При дифтерії, крім важкої інтоксикації, можливий розвиток крупа – перекриття дихальних шляхів дифтерійною плівкою і набряком, особливо у дітей. Дифтерія небезпечна розвитком тяжких ускладнень, таких як: міокардит (ураження м’язової оболонки серця), який нерідко спричиняє смерть хворих тяжкою формою дифтерії; ураження нервової системи проявляється центральними і периферичними паралічами.

– При епідемічному паротиті запальний процес, крім слинних залоз, може поширюватися і на інші залози: підшлункову, передміхурову, жіночі статеві, слізні, щитовидну. Крім того, можуть виникнути ускладнення з боку центральної нервової системи – серозний менінгіт, менінгоенцефаліт.

– Гепатит В при відсутності імунізації може призвести до цирозу і раку печінки.  Імовірність того, що вірусна інфекція гепатиту В стане хронічною, залежить від віку, в якому людина її набуває. Так, хронічні інфекції у дітей першого року життя розвиваються в 80-90%, у дітей до 6 років – в 30-50%, у дорослих в 10% випадків. Серед дорослих, інфікованих в дитинстві, 15-25% вмирають від пов’язаних з гепатитом В раку або цирозу печінки.

– Інфікування краснухою під час вагітності небезпечно вродженими органічними ураженнями плода.

– Відсутність щеплення від правця може привести до смерті навіть при незначній травмі.

– У нещеплених проти туберкульозної інфекції в десятки разів підвищується ризик захворювання на туберкульоз у важкій формі з численними ускладненнями, що приводить до інвалідності.

До Календаря профілактичних щеплень України внесено 10 обов’язкових щеплень: проти дифтерії, кашлюку, правця, туберкульозу, гепатиту В, гемофільної інфекції, кору, краснухи, епідпаротиту, поліомієліту. Крім обов’язкових, батьки можуть щепити дитину від вітряної віспи, гепатиту А, грипу, менінгококової, ротавірусної, пневмококової інфекції, вірусу папіломи людини. Для проведення щеплень, які не є обов’язковими, придбання вакцин проводиться за рахунок батьківських коштів, а обов’язкові щеплення проводяться безкоштовно в будь–якому лікувально-профілактичному закладі м. Харкова.

Так за 1 квартал 2024 року в КНП ХМР було вакциновано :

– проти туберкульозу: БЦЖ – 813 дітей (24,0% від запланованого на 2024 рік обсягу);

– проти поліомієліту:  – 5458 дітей (19,4%);

– проти кашлюку – 2112 (19,8%);

-дифтерії, правця – 4727 (21,8%);

– проти гепатиту В – 2488 (25,5%);

– проти гемофільної інфекції – 2 035 дітей (24,1%);

– проти кору, паротиту, краснухи: – 2 277 дітей (19,8%).

Вакцинація, будучи одним з найефективніших з економічної точки зору втручань в сфері охорони здоров’я, є ключовим компонентом первинної медико-санітарної допомоги. Вакцини залишатимуться життєво важливим інструментом у боротьбі як з давно «керованими» інфекціями, так і з інфекціями, що становитимуть небезпеку на певний проміжок часу.

2 квітня 2024 року – Всесвітній день поширення інформації

щодо проблеми аутизму

(інформаційні матеріали)

Всесвітній день поширення інформації щодо проблеми аутизму (World Autism Awareness Day), що відзначається щорічно 2 квітня, починаючи з 2008 року, встановлений резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 18 грудня 2007 року. Мета цієї дати – підкреслити необхідність допомагати людям, які страждають на цей розлад, та підвищувати рівень їх життя.

Аутизм – тяжкий психічний розлад, що виражається в крайній формі самоізоляції, бідністю вираження емоцій, неадекватним реагуванням і дефіцитом соціальної взаємодії. Сучасні класифікації розглядають аутизм, як “первазивне” (всеосяжне) порушення розвитку, і означає, що при аутизмі страждає не одна функція або їх невелика кількість, а психіка в цілому.

Станом на 01.01.2024 року в Харкові на диспансерному обліку перебувало 889 дітей, що страждають на аутизм (станом на 01.01.2023 – 617), з них 537 дітей з інвалідністю по даному захворюванню (станом на 01.01.2023 – 475 дітей).

У хлопчиків аутизм розвивається в 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток. У 20% хворих з тяжкими формами аутизму прогноз захворювання несприятливий, однак в 80% випадків пацієнти з аутистичними розладами вчаться за загальноосвітніми та корекційними програмами.

До сьогодні ще не існує однозначної теорії, що пояснює причини виникнення аутизму. Є гіпотези, згідно з якими значення мають генетичні мутації, що визначають особливості функціонування нервової системи. Аутизм не є спадковим захворюванням, для нього не характерна сімейність. У ряді випадків вплив зовнішніх факторів (токсини, інфекції, гіпоксія плода) стає своєрідним пусковим механізмом для хвороби при наявності генетичної схильності.

Для класичного варіанту раннього дитячого аутизму характерний симптомокомплекс, що складається з:

• порушення комунікації;
• порушення соціалізації;
• формування  стереотипних дій.

Щоб розпізнати наявність аутизму у дитини батькам необхідно стежити за її поведінкою і виявляти ознаки, які не властиві віковій нормі. Найчастіше ці ознаки можна виявити у дітей у віці до 3-х років.

Симптоми аутизму у дитини до 1 року: відсутність усмішки та комплексу пожвавлення при зверненні матері, не тягнеться до батьків, чинять опір спробам взяти на руки, однаково байдуже ставиться до всіх дорослих.

Вже у віці 1 року у здорової дитини починає розвиватися мова, у дітей з аутизмом мова може бути відсутньою в 2 і 3 роки. Навіть якщо словниковий запас у дитини відповідає віковим нормам, зазвичай при аутизмі слова використовуються неправильно, створюються власні словоформи. Для аутизму характерна ехолалія – повторення одних і тих же фраз.

Поступово виявляються труднощі у спілкуванні з оточуючими. Діти з аутизмом не йдуть на контакт з іншими дітьми, не можуть зрозуміти правил ігри, емоції однолітків, найчастіше грають на самоті, вигадуючи власні ігри.

Ще один симптом аутизму – схильність до стереотипних рухів та дій. Це можуть бути розгойдування, підстрибування, обертання, рухи пальцями, помахи руками. При аутизмі у дитини формується прихильність до певного розпорядку дня, певної їжі, одягу, обстановці в кімнаті. При зміні звичної обстановки, маршруту пересування, спроби запропонувати нові страви можливі спалахи агресії, які можуть бути спрямовані як на себе так і на оточуючих.

Кожен випадок захворювання дуже індивідуальний: аутизм може мати більшість перерахованих ознак в крайньому ступені прояву, а може проявлятися лише деякими ледве помітними особливостями.

У випадку з розладами аутистичного спектру приблизно половина батьків помічають незвичну поведінку дитини після досягнення 18 місяців, а до 24 місяців на відхилення звертають увагу вже 80% батьків. Оскільки несвоєчасно розпочате лікування може вплинути на прогноз, при зміні поведінки дитини слід негайно проконсультуватися з фахівцем. Завдяки вчасному виявленню розладу у віці до двох років і адекватної реабілітації існує ймовірність адаптувати дітей з аутизмом до повноцінного життя в суспільстві.

Лікування дитячого аутизму носить виключно симптоматичний характер. Зазвичай використовують комплексну терапію, що дозволяє впливати на різні симптоми аутизму і механізми їх розвитку. Основний спосіб лікування – це психотерапія і соціальна адаптація. Медикаментозне лікування при аутизмі призначаються з метою корекції поведінки і різних проявів захворювання.

У м. Харкові кваліфіковану  медичну допомогу  дітям,  які  страждають  на  аутизм   надають в КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Танкопія, 43, де впроваджено використання програми АВА-терапії (поведінкова терапія) і системи альтернативної комунікації РЕCS для подолання дезадаптивних порушень у дітей з аутизмом.

24 березня 2024 року – Всесвітній та Всеукраїнський день боротьби з туберкульозом

(інформаційні матеріали)

Щорічно 24 березня відзначається Всесвітній та Всеукраїнський день боротьби з туберкульозом, який покликаний підвищити обізнаність громадськості про руйнівні медичні, соціальні та економічні наслідки туберкульозу та активізувати зусилля з припинення глобальної епідемії цього захворювання.

У 2024 році Всесвітній день боротьби з туберкульозом проходитиме під  гаслом “Так! Ми можемо ліквідувати туберкульоз!” Це захворювання, як і раніше, залишається одним із найбільш смертоносних у світі, і в останні роки відзначається тривожне зростання кількості випадків туберкульозу зі стійкістю до лікарських препаратів.

Туберкульоз залишається основною причиною смерті від інфекційних захворювань у світі.  Кожен день близько у 28 000 чоловік діагностують туберкульоз, а 4000 чоловік вмирають від цього захворювання. З 2000 року завдяки глобальним зусиллям по боротьбі з туберкульозом було врятовано близько 63 мільйонів життів, а показники смертності від цього захворювання знизилися на 42%.

За 2023 рік у м. Харкові виявлено 471 випадок туберкульозу, з них 430 випадків захворювання на туберкульоз легень – захворюваність склала 30,4 на 100 тис. населення (в 2022 році зареєстровано 198 випадків туберкульозу легень – захворюваність 14,0 на 100 тис.населення).  Серед виявлених хворих: у 296 спостерігалося виділення МБТ (в 2022 р. таких хворих виявлено 133);  у 165 хворих діагностовано туберкульоз у фазі розпаду (в 2022р. таких хворих виявлено 95).  За 2023 рік смертність від туберкульозу склала: 38 випадків – 2,7 на 100 тис. населення.

Туберкульоз – інфекційне захворювання, що спричинено мікобактеріями туберкульозу і характеризується розвитком специфічного запалення в органах, головним чином в легенях.

Основним джерелом зараження є хвора на туберкульоз людина, яка виділяє з мокротинням мікобактерії. Найчастіше туберкульоз поширюється повітряно-крапельним шляхом. Такі шляхи передачі інфекції як аліментарний (через травний тракт), контактний (через кон’юнктиву ока), внутрішньоутробне зараження  можливі, однак зустрічаються вкрай рідко.

До факторів, що сприяють захворюванню на туберкульоз відносять: контакт з хворими на туберкульоз людиною або твариною; наявність соціальної дезадаптації;  незадовільні умови праці та побуту; неповноцінне харчування; алкоголізм;  тютюнопаління;  наркоманію;  ВІЛ-інфекцію; наявність супутніх захворювань (цукровий діабет, виразкова хвороба шлунка, хронічні неспецифічні хвороби легенів, імунодефіцитні захворювання).

Найчастіше туберкульозний процесс локалізується в органах дихання, однак частота позалегеневих локалізацій специфічного ураження (кістки, суглоби, сечостатеві органи, очі, мозкові оболонки, лімфатичні вузли та ін.) в останні роки продовжує збільшуватися.

Туберкульоз легенів може тривалий час протікати без симптомно або малосимптомно і виявлятися випадково при проведенні флюорографії або рентгенографії грудної клітини.  У випадках, коли туберкульоз проявляється клінічно, зазвичай найпершими симптомами виступають неспецифічні прояви інтоксикації: слабкість, блідість, підвищена стомлюваність, млявість, апатія, зниження або відсутність апетиту;  субфебрильна температура (близько 37,0°C – 38,0°С), пітливість, особливо турбує хворого ночами, схуднення. З розвитком захворювання приєднуються симптоми з боку ураженого органу.  При туберкульозі легенів – це кашель з мокротою або без, що триває не менше 3-х тижнів, хрипи в легенях, іноді утруднення дихання або біль у грудній клітці, кровохаркання.

При появі цих ознак необхідно негайно звернутися до лікаря!

Основні методи діагностики туберкульозу включають в себе:

– мікробіологічні методи – бактеріоскопічне (мікроскопія), культуральне дослідження (посів), імуноферментний аналіз, полімеразна ланцюгова реакція.

– рентгенологічна діагностика (рентгенографія, флюорографія, томографія);

– туберкулінодіагностика.

У сучасному комплексному лікуванні хворого на туберкульоз вирішальне значення належить антибактеріальній терапії, яка дозволяє:

– вилікувати хворого з найменшими змінами його звичного способу життя, запобігти великому ураженню легень з подальшими ускладненнями, а також не допустити рецидиву хвороби;

– запобігти розвитку медикаментозно-резистентних штамів мікобактерій туберкульозу, які суттєво ускладнюють подальше лікування.

Основними заходами, здатними попередити поширення туберкульозу, є: організація раннього виявлення хворих (туберкулінодіагностика у дітей і флюорографічне обстеження у дорослих), імунізація дитячого населення (новонароджених щеплюють БЦЖ або БЦЖ-М в перші дні життя в пологовому будинку), ефективне лікування хворих, проведення протиепідемічних заходів в епідемічних осередках туберкульозу за місцем проживання або роботи.

Слід пам’ятати, що відмова від обстеження призводить до зараження оточуючих, виявлення вже важких, деструктивних форм захворювання, які лікуються роками і можуть закінчуватися інвалідністю та навіть смертю хворого, тоді як своєчасно виявлений туберкульоз може бути успішно вилікуваний.

У м. Харкові спеціалізована медична допомога хворим на туберкульоз надається в КНП ХОР «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер №7», розташованому за адресою: пр. Героїв Харкова, 197, для дитячого населення функціонує відділення, розташоване за адресою: вул.  Потебні, 16.